HD-78 евро-3

у меня отец хочет брать такой только хочет со спалкой, но не разу не видел как там этот спальник внутри выглядит!? на счет колёс, а на 17,5 диски ни какие не подходят?

у меня такой 2010 гв,ужасный автомобиль,похвалю только печку,и везде бы поставил по одной звезде,только надёжность не уверен,мой проехал 28000 ткм,не ломался но начал саться маслом и руль тарахтеть,у дилера(Хропаль Авто г.Ставрополь) сказали это нормально.Очень напоминает ГАЗ 66.Продаю,нет,избавляюсь.

У меня машинка 2010 года будка рязанская сразу скажу полый отстой потекла через 2 месяца в целом по машинке притензий нет зимой не разу не подводила правда на задок поставил резину от джипа гребет как трактор но вот тормоза для такой массы мне кажется слабоваты каждые 10000 подводишь колодки гемор в целом мне кажется машинка тянет на 3 с плюсом.

по поводу что руль тарахтит мне при очередном ТО выкинули пластиковую втулку с рулевой колонки и по размерам новой вытачили металлическую и как рукой сняло.

Всех приветствую.Вопрос такой, есть смыл брать Б/У HD 72 под грузоперевозки 2004-2006г с пробегом около 150 т км ? или придется работать на одни запчасти? они вообще дорогие? и сколько "охаживают" двигатели до переборки?

Вчера приобрёл новый хундайку 78 гидробартом бар (1-тонник)и кондиц.занутти и будка из нижнего механического завода и как вы говорите со спальником посмотрем как покажет себя в дальнейшем машинка пока всё тфу!!! тфу!!!

Привет всем!!!мужики посоветуйте да я вот тоже хочу 78 взять и работать на развозе.мне просто одно интересно в среднем на этой машине в месяц сколько можно зарабатывать????просто одни одно говорят другие другое уже в сомнениях я короче!!!))))))))заранее благодарю за ответы!!

Вы написали, что усилили немного рессоры т.к. часто перегруз? У меня такая-же марка машины, постоянно лопаются рессоры, т.к. переиодически идет перегруз до 4,5-5 тонн. Подскажите мне где можно усилить рессоры?

В 2009 взяли на фирму два 78 ,каждый практически отказался более100 тыс,условия эксплуатации-тверь -Москва круглый год,редкий пере груз,обслуживание у дилера....за период гаранти -выпуск ной кол лектор глушака,блок управл подозревал боков зеркал,освещение задних габаритов и будки....что не понравилось -кабину сзади утеплили,преобразователь 24/12 ставили,передние противотуманки все камни собирают,слабое качество сборки электроповодки,обслуживание у официала на троечку с плюсом ,резина для нас так себе-сухой асфальт..,расход топлива в среднем не ниже 20л, что порадовало .....Работает как лошадь ,в эту зиму при -36 ночью с присадкой в соляру поехали !!!!! Посоветовать одно действительно надо выбирать Будку ,хочешь комфорта бери с лучшей комплектацией,соблюдать сроки ТО да и от водителя много зависит....Всем удачи на дорогах

Какой расход груженного и нет???

А сколько ты грузишь!! Рессоры по кругу усиливал?? я 5тонн тоскаю тож хочу усилить

Привет всем, планирую приобрести новова пяти тоника рефрежератора подскажите с каким лучше двигателем? и на что надо будет первое время обратить внимания. Если в курсе где купить по дешевле подскажите

привет всем, хочу приобрести новова HYUNDAI HD 78 5 тон на что обратить внимание первые 10т км

Спасибо за совет. Смотрел по сайтам продажи HD-78 б/у и заметил что некоторые владельцы пишут пробег 150т-200т км после капремонта, хотелось бы увидеть Ваши комментарии и если кто-то делал приблизительную стоимость

Двигатель: D6AB. Дизель. Евро-2. 290 л.с. 11149 см3. если кто то знает про этот двигатель опешите

Привет всем! Знающин люди подскажите пожалуйста что лучше взять нового зубренка или новый hd78?

Подскажите пожалуйста какие ресоры подходят если добавить и сколько добавлять т.к 4 тонны очень мало хотелось бы 5тонн.И еще какая камера подходит в колеса не могу найти! Спасибо!!!

Всем привет. а сколько грузо подъёмнось?

Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї

Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї

Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї Я вчора обісрався прям в центрі міста. І ця не смішно, здоровий мужик наклав повні штани. А діло було так, йду я по вулиці, ні кого не чіпаю, і тут захотілося мені перднуть. А на вулиці, та в морозний деньок, сам бог велів дати кіптяви. А я тим більше це справа люблю, дати газу, я мастак в цій справі ще той. Я коли вдома підпускаю газів у сусідів конфорки гаснуть від тиску повітря. Так от, і я вирішив перднуть. Перднул, коли перделах, вже тоді зрозумів, що отпердел своє. Стою і сру прямо в штани, і нічого вдіяти з цим не можу. Гавно саме лізе, навіть не питаючи у мене дозвіл на цей процес. Мене завжди дивувало, чому коли серішь будинку, то спокійна серішь порційно. Видавив із себе грам сто, і попкою так раз і обрізав, потім сторіночку в газетці перевернув, пробігся по заголовкам і знову катяшок порційний видавив. Коли обсераешься в штани, то ні про яке порційному каловидавліваніі не може йти і мови. Жопа тупо відкривається і гавно лізе. Причому} | {опа відкривається на стільки широко, що в мене складається враження, що вона, без моєї згоди, бере участь у конкурсі «висрі котях діаметром в 30 сантиметрів і виграй мобільний телефон». Питається, навіщо моїй дупі мобільний телефон? Насрала я па моїми прикидками, серйозно. Стою, аж спітнів, самий центр міста, до будинку як до Москви на колінах. Стою, а сам намагаюся в голові знайти вихід, щось же треба робити. Пішки шкандибати години три, і це з повними трусами гівна, цю думку відсік відразу. Потім, прикинув на вулиці мороз, дай думаю присяду на лавочку, гівно підмерзне, і я тоді в метро шасть, і так перебіжками до будинку доберуся. Сів на лавочку і сиджу, в жопе поки тепло. І тут думка, якщо гівно в трусах замерзне, яйцям той же прийде гаплик. Мені навіть погано стало від цієї думки. Встав. Люди мене чого то стороною обходять, видно зрозуміли що я що то задумую. А я стою і ніяк не можу збагнути. Потім геніальна думка відвідала мене. Я зараз в під'їзд зайду, в ліфт проберуся, там труси зніму, жопу ними ж витру ну і додому по швидкому. Значить, заходжу в під'їзд, викликаю ліфт. Стою, а гавно то вже остигати початок, відчуття прямо скажемо не з прекрасних. У під'їзді зрозумів ще одну річ, від мене реальна смердить як від худоби немитої, причому сильно смердить. Приїхав ліфт, заходжу, натискаю кнопку чотирнадцятого поверху, а другою рукою штани розстібаю, ну що б часу вистачило поки ліфт приїде. Двері почали закриватися і тут в ліфт влітає миле створіння жіночої статі. Стиц триндиц. - Ой, вам на 14 поверх, а мені на 13, - проспівала вона - Ну що ж, я з вами проїдуся, потім спущуся на поверх. Звичайно проїдемось, я ж кнопку вже натиснув, подумав я застібаючи штани. Ліфт поїхав, а мені вже все, в голові шум, спина спітніла, а говно вже повністю охололо. І думаю що смердіти в ліфті початок дуже сильно, тому що це створення, якось дивно на мене подивився. А я відморозився, типу че треба не срал я в ліфті і все тут. І пипец, де та поверсі на 10 ліфт зробив нам великий реверанс, попрощався з нами, і світло згасло. Я мало не всрався повторно. Ліфт застряг. - Ой, невже ліфт застряг? - Запитала дівчина. - Я так розумію що так, - це я інтелігентом прикидаюсь. А сам думаю що мені робити, зі свої гомна і зі своєю брудною сракою. А щось робити треба. І тут ця Хівря, натискає якусь кнопочку, і починає з кимось говорити, адреса будинку називати і просити допомоги. Я як уявив собі, що зараз прийдуть монтери, почнуть нас від сюди виймати, запитувати чому так гавном смердить, мені ще більше срать захотілося. У ліфті темно хоч око виколи. І тут я збагнув, що поки в ліфті темно, треба по швидкому штани зняти, потім труси зняти і в куточок по тихому покласти. А коли світло включать, вона з незвички на світ фіг чо побачить. Розстібаю штани, шарудить речами так що навіть самому страшно. - А що це ви робите? - Сильно заковтнувши, запитала вона. - Та я влаштовуюся по зручніше, чекати то довго, - а сам штани приспускається - А що це за запах? - Перелякана запитала вона. Я реальна мало не ляпнув, що це я всрався на вулиці і па цьому смердить гавном що пипец, але видаю інше: - Так сволочі паскудять в ліфтах, не продихнути, - а сам штани вже повністю зняв, стою в ліфті в обісрався трусах. Я як подумав, що зараз включать світло, дівка реальна кінці віддасть від побаченого. Але робити вже нічого, працюю далі. Дівка почала дуже голосно ковтати слину, видно той же обісрався з переляку. А я шарудить речами. Сам же про себе думаю, як би так приловчився і по тихому зняти труси. І тут же собі уявив, яка буде сморід. - Чоловік, ви не заподієте мені біль, прошу вас, не чіпайте мене, - занила в голос дівка. - Та ти що, в своєму розумі, я батько двох дітей, йду до товариша з важливого питання, як ти могла подумати про мене таке? - Впевнено відповідаю я, а сам почав отлеплять труси від дупи. Блін як смердить гавно, коли усіраешься в штани. Воно смердить не так як в туалеті, воно смердить так, що мухи ще на підльоті втрачають свідомість, потім ще тиждень в реанімації кантуються. Деваха, то ж відчула щось недобре, стала по тихому скиглити в кутку. - Та перестань ти, не трону я тебе, - кажу я. А сам труси вже відліпити від дупи, і думаю як би їх зняти з ніг що б не вимазатися в гавно? Дівка по моєму мізками взагалі поїхала, тупа сидить скиглить і що то голосить, напевно молитву яку нитку читає. А я труси вже до колін спустив. - Чоловік .. иииии, реве вона, - прошу вас не вбивайте, - і далі тупий такий скиглення. - Та на фіг ти мені потрібна, кажу, - у самого проблем по горло, здалася ти мені. Труси спустив трохи нижче колін, і реально розумію, що мені пипец повний, ноги в лайні,} | {опа в гівні і сморід, аж очі сльозяться. Дівка на мою від запаху довбануло остаточно. - Ви, ви ...... мямлет вона - Та чого ви ви, стій собі спокійно, кажу тобі насрати хто то, видно, я вступив, ось і смердить. Дівка па моєму осіла на підлогу ліфта. Я думаю, я сам від свого запаху трохи свідомість не втрачаю. Але з іншого боку, розумію, що зволікати не можна, або зараз або ні коли. Коротше нагнувся, зняв труси з однієї ноги. На підлогу що то ляпнув, за моїми прикидками це було говно з боягузів. Дівка в кутку вже просто мукає як корова. Я приловчився і зняв труси з другої ноги. Мені аж полегшало, пів справи зробив. Стою з трусами в руці і думаю, в якому кутку сидить ця Хівря ревуча, ну що б не кинути їй трусняк на голову, і що б не потрапити на свої ж штани. Прислухався, ага сидить на проти, значить в протилежний кут треба цілитися. І тут повний звіздець підкрався непомітно. Включився світло, і ліфт поїхав. Коли мої очі звикли я зрозумів, що з дівкою що то не то. Очі в неї як пятнадцатідюймовие монітори, рот відкритий, руки батогами висять, ротом як риба робить, коротше, все думаю, звіздець знесло від переляку вежу. І тут я зрозумів. Картина в ліфті. Я стою нижче пояса голий, весь сцуко в гавно, в руках труси з гавном і дивлюся на дівку. Вона коротше ще секунд п'ять ротом поробила і тупо звалилася на підлогу. Все, думаю, подохла, мені ще мружився в ліфті не вистачало. Вирішив часу не втрачати, трусами жопу і ноги витер. Штани одягнув і стою як чесний громадянин чекаю свого поверху. На підлозі дівка, напевно мертва, в руках труси з гавном, чого я їх тримав я не знаю. Коли ліфт приїхав, дівка ще не ожила, так і лежить на підлозі. Я подумав що негоже її в ліфті в такому стані залишати, ну і витягнув її на поверх. Поклав акуратно, під голову свої труси і бігом з цього будинку. Струму одного зрозуміти не можу, якого фіга вона так злякалася? Адже коли смердить в ліфті гавном, ця значить що всрався хтось, а от якби смерділо членом, це так отут можна злякатися, гвалтувати будуть, хоча і тут ні чого страшного я не бачу. Та й ще, я тобі шубу трохи гавном вимазав, ногу витер об неї

Отзыв нормальный а то что ниже написано изрядно повеселило )))))))

Берд полный. Никогда он даже не сидел в хундае. Куплен за 10 копеек этот писатель кем то. Пишет не понимая в грузовиках ничего

В целом машинка отличная я 7 лет на такой проработал, проехал около 600 тыс.км Из поломок самой серьезной была замена подкоренного листа на передней правой рессоре.Масло от замены до замены максимум литра полтора жрёт и то подозреваю что это из за того что я что груженый что пустой по трассе меньше 100 км/ч не еду, если только не гололёд или снега не по яйца.Расход топлива с загрузкой в 2.5 тонны 12-13 литров это при скорости 100 км.ч у ребят кто больше 85 не ездит 10-11 л/100км.Самое дальнее расстояние которое на нем проезжал за день от Калуги до Самары, с одной остановкой на 2 часа поспать.При должном уходе прослужит долго и верно.

про будку полностью согласен такое г...о, а машина не лучше и не хуже других, автору нравится и хорошо, я бы не взял.

Для тех кто читает комментарии !!! Прошу ОБРАТИТЬ ВНИМАНИЕ !!! что негативные комменты написаны людьми не имеющими ни малейшего отношения к описываемому автомобилю !!! К тому же у этих сказочных писак напрочь отсутствуют познания в матчасти автомобиля !!! Почитайте вдумчиво их глупые комменты и вы будете долго смеяться когда обратите внимание на их скудоумие. А теперь я вам открою глаза и скажу что такие нелепые комменты и подобные им не менее глупые липовые отзывы пишут исключительно продаваны-манагеры кетайского авто отстоя, в основном продаваны кетайских фотонв. Более того, эти уникумы попросту копируют негативные отзывы и комменты о кетайских отстойных авто (с этого и других сайтов) и клепают их здесь. Надеюсь что раскрыл глаза тем кого интересует HD78. Будьте умней и не ведитесь на сказки глупых продавашек кетая !!!

кусок фикалий ,а не машина владею с 2019 года ,изьел весь мозг с редуктором ,проблемы по топливной ,не терпит перегруза ,вообщем ребят не верьте никому кто это хвалит ,полнейший экскримент ,не берите.

Газон некст машина дорогущая, так ещё и вложений требует уйму. В нашей автоколонне в этих ГАЗонов некст столько бабок вкладывают это жуть ! Что не ТО так что то обязательно меняют, и это всегда нехилый чек. А если серьёзная поломка то выливается это в кругленькую сумму, а такое случается довольно часто. Ладно бы покупая эту машину, мы бы платили за какую то надёжность невероятную, но её нет как таковой вообще ! Газон некст это самый отвратительный грузовик из тех на которых мне приходилось работать за тридцать лет стажа. За пол года кабина покрывается рыжиками, а через год на месте рыжиков зияют дыры. Двигатель крайне не надёжный, и хорошо если до капиталки движка газон некст пробежит 100 тыс. км. Про КПП многие наслышаны - шестерни сделаны из сыромятины и потому крошатся, та же проблема с главной парой редуктора заднего моста. Подшипники ступиц разваливаются на пробеге 40-50 тыс.км. Тормоза никакие и вместо того чтобы менять колодки - приходится менять тормозные диски а колодка ещё как новая, вот такой нонсенс. Да и вообще сам газон некст это расходный материал !!! Расход топлива ужасный до 25 литров как у карбюраторного ГАЗ-3307 !!! Форсунки приходится менять как перчатки, больше 30 тыс.км они не выхаживают а стоят космических денег. В общем газоном некст остался очень недоволен. ГАЗон НЕКСТ не выдерживает никакой критики. Стоимость автомобиля несоизмеримо велика и не соответствует его низкому ресурсу, а о надёжности можно говорить от слова никакая. Лакокрасочное покрытие ужасное, грунтовка на металле вообще отсутствует. Раму автомобиля вообще непонятно чем красили и она сразу же ржавеет, а её прочность на уровне Газелевской то есть никакая, её постоянно рвёт и вся рама трещит по швам. Замучались её подваривать, пока не нашли старую раму с ГАЗ-53, вот умели же раньше делать, а сейчас как в той песне - я его слепила из того что было ... Кабина ужасно тесная даже для среднего человека ростом 175-185 см и весом как у нормального мужика 80-100 кг. Даже под водителем весом 80 кг сиденье за полгода превращается в непотребный хлам и требует замены, а стоит оно очень дорого. В кабине очень мало места и некуда положить сумку, тёплые вещи и харчи. Спать в кабине вообще невозможно даже если ты будешь спать один ! Печка просто ужас, очень холодная, обязательно нужно ставить автономный отопитель "фен", а лучше сразу ставить "мокрую" автономку т.е. предпусковой подогрев и фен - два в одном, но это намного дороже. Зачем нужен предпусковой подогреватель ? Да попросту не Китайский Камминз, ни наш ЯМЗ-534 при температуре минус 15 бесполезно заводить, даже если в них залито синтетическое масло на основе полиолефинов !!! Без предпускового подогрева на этих моторах проворачивает вкладыши !!! Расход масла ужасный один - полтора литра на 1 тыс.км - это какая то жесть и к тому же у нас на базе 20 этих ГАЗонов и у всех всё одинаково плохо. Из двигателя со все щелей течёт масло как на древнем Газелевском ЗМЗ-402. Коробка передач постоянно ломается. С редуктором моста те же проблемы. Проверяли металл на твёрдость - оказалось сыромятина и этот хлам за такие приличные деньги !!! Тормоза вообще никакие, машину с грузом 4 тонны невозможно удержать, к тому же тормозные диски постоянно ржавеют и от этого быстрый износ колодок. Пневмосистема так же приносит много гемора а её обслуживание очень дорогое. Проводку похоже купили у китайцев, поскольку на ихних машинах такая же гнилая проводка. Постоянно выскакивает на панели приборов чек энджин и двигло становится в аварийный режим, с последующей бкусировкой на диагностику, которой хватает на 2-3 дня и всё повторяется. Подвеска ужасно жёсткая, рессоры гремят и скрипят, а металл у них как стекло - замучались менять листы рессор. Расход топлива 23-25 литра, форсунки летят как семечки !!! Часто прогорают поршни, а так же появляются задиры на гильзах и микротрещины. Турбины на движках меняем как перчатки, в среднем ходят 25-40 тыс.км !!! Диски ужасно кривые, из за чего часто приходится менять ступичные подшипники. Кардан Турецкий - одноразовый, крестовины на нём не меняются т.е. целиком выкидываешь кардан и покупаешь новый !!! Подвесные подшипники постоянно рвёт. Одним словом машина ужасная, качество никакое а денег стоит очень приличных. Если не хотите всего перечисленного мной геморрроя, то даже не думайте о ГАЗоне. Смотрю тут бесконца дилерские манагеры всякую дичь вам по ушам трут, пытаясь выдавать себя за реальных хозяев этого автомобиля, но читать ихние песни просто смешно. В общем какое корыто, такие и продаваны. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .